Сайт Херсонської міської ради




Огляд епідемічної ситуації з карантинних інфекцій в Світі.

Увага! Відкрито в новому вікні. PDFДрукуватиЕлектронна адреса

В Світі зберігається нестабільна епідемічна обстановка з багатьох інфекційних захворювань. Перелік інфекцій, що вимагають проведення заходів щодо санітарної охорони території країн розширений і включає 24 нозологічні форми. Перелік гнучкий і передбачає можливість включення в нього «нових» небезпечних інфекційних хвороб.

Державна санітарно-епідеміологічна служба України повідомляє, що у 2014 році за даними ВООЗ в країнах Західної Африки (республіка Гвінея, Ліберія,  Сьєрра – Леоне та Малі) зареєстровані спалахи захворювання геморагічною лихоманкою Ебола.

В Гвінеї – 151 випадок, Ліберії – 21, з яких 10 закінчились летально, в тому числі – 3 серед медичних працівників.

Міністерства охорони здоров’я Гвінеї, Сьєрра-Леоне та Ліберії спільно з ВООЗ здійснюють протиепідемічні заходи щодо локалізації та ліквідації спалаху цієї хвороби відповідно до вимог Міжнародних медико-санітарних правил (ММСП 2005). МОЗ рекомендує у зв’язку з цим посилення епідеміологічного нагляду щодо хвороб, які не виключають захворювання на вірусну геморагічну лихоманку, та спостереження за прибулими з країн, де є захворювання.

Резервуар вірусу лихоманки Марбург в природі зберігається на Африканському континенті у популяції африканських зелених мавп, які є джерелом інфекції .Захворювання лихоманкою Марбург реєструвалися на Африканському континенті в Анголі та Уганді. Найбільш масивний спалах мав місце в Анголі в 2004-05 рр. (374 хворих, 329 померлих), летальність  склала 87,9 %.

Лихоманка Ласса – природно-осередкова вірусна хвороба, ендемічна для територій Центральної та Західної Африки. Захворювання лихоманкою за останні десять років реєструвалися в Нігерії, Ліберії, Сьєрра-Леоне. В 2009 році був спалах  лихоманки Ласса в Сьєрра - Леоні, звідки  потім вона завезена в Німеччину.

Значні спалахи лихоманки Денге реєструються останнім часом у Бразілії та Сінгапурі. Летальність може досягати 5 %. Хвороба небезпечна для прибулих.

 

Малярія залишається «інфекцією, яка знову повернулася».

По оцінках ВООЗ малярією щорічно занедужує близько 30 млн. чоловік. Найбільше число випадків реєструється в Африканських країнах. Захворюваність також реєструється в Азії, Латинській Америці, на Близькому Сході й у деяких країнах Європи. На частку 30 країн Африки та 5 країн Азії доводиться 98 % всіх смертельних випадків малярії у світі. Тенденція росту захворюваності в 2014 році дещо знизилась.

25 квітня 2014 року був проведений Всесвітній день боротьби із малярією. З 2000 р. було врятовано більше ніж 3,3 млн. життів. Смертність знизилась на 42% у світі, та на 49% у країнах Африки. Захворюваність, в свою чергу, - на 25% у глобальному сенсі, та на 31% у країнах Африки.

За даними на кінець 2013 р. передача малярії продовжувалась у 97 країнах Світу.

Для Херсонської області малярія є актуальною. За даними паразитологічного відділу Державної санепідслужби, ентомологічна ситуація в місті Херсон небезпечна: чисельність малярійних комарів за сезон дорівнює 40 екземплярів на одне контрольне приміщення. Із всіх видів кровососних, малярійні комарі складають 65 %. Кількість днів за рік з температурою 15?С і вище за сезон складає 140 – 150 днів, тобто умови сприятливі для розвитку місцевої інвазії.

 

За даними ВОЗ території 45 країн Африки, 13 країн Південної та Центральної Америки є ендемічними по жовтій лихоманці. Щорічно в світі реєструється близько 200 тис. випадків жовтої лихоманки, з них 30 тис. закінчуються летально. Летальність при цій інфекції становить від 21 до 53%. В останні роки завдяки вакцинації захворюваність жовтою лихоманкою знижується.

Профілактична вакцинація проти жовтої лихоманки є єдиним і самим надійним засобом попередження захворювання. Вакцинація здійснюється вакцинами, сертифікованими ВОЗ. Імунітет після введення вакцини виробляється через 10 днів і триває протягом 10 років. Вакцинації підлягають дорослі та діти з 9-ти місячного віку. Відповідно до вимог ММСП (2005) особи, яким проведена  вакцинація, одержують «Міжнародне свідоцтво про вакцинацію або профілактику».

Чума - природно-осередкова інфекція. В Україні таких вогнищ не зареєстровано. На території Росії зареєстровані епізоотії чуми в Алтайському та Східно-Кавказькому природних вогнищах. В Азії - Казахстан, Туркменістан, Узбекистан, Монголія, Китай.

Найбільш  ураженими країнами є  Республіка  Конго, Індія, Мадагаскар, Мозамбік, Уганда та Танзанія. На Американському континенті постійно діючі природні вогнища чуми існують у Бразилії, Болівії, Перу, Еквадорі та США. В 4 країнах: Конго, Мадагаскар, Перу, США практично щорічно реєструються хворі на  чуму.

В серпні 2013 року МОЗ Киргизстану офіційно підтвердив випадок загибелі людини від бубонної чуми в республіці - помер 15-річний підліток, який не був щеплений.

 

З 2013 року ВООЗ повідомляє про визначення нового захворювання під назвою «коронавірус респіраторного синдрому Близького Сходу» (MERS-CoV).

Географічно вірус локалізується переважно в країнах Аравійського півострова. Джерело інфекції поки що невідоме. Існує припущення, що новий вірус походить від кажанів. Цілком ймовірно, що вірус перейшов з кажанів на проміжні види тварин – хазяїна (принаймні на Близькому Сході), від яких, згодом заразилися люди.

 

За останні роки  до ВОЗ надходила інформація від 45 до 56 країн про захворюваність холерою та загальна кількість хворих реєструвалась від 101 випадку до 236 тис. З 2003р. у світі відзначається тенденція росту захворюваності. Основна питома вага хворих холерою (82 % ) доводиться на Африку з ураженням більше 50 країн цього континенту. З жовтня 2010 року протікає велика епідемія холери на Гаїті

Несприятлива епідеміологічна ситуація у світі по холері збільшується міжконтинентальними, між- та усерединідержавними заносами інфекції. В 2011 році спалах холери зареєстрований в Україні в Донецькій області - 32 випадки  захворювань та  22 вібріононосія.

При аналізі заходів, проведених установами охорони здоров'я при завезенні холери виявлений ряд недоліків:  основний - це  відсутність пильності медичного персоналу при клінічних проявах, що не виключають діагноз холери у громадян, які прибули з ендемічних районів.

Широке розповсюдження кишкових інфекцій у країнах, що розвиваються, обумовлено низьким рівнем умов проживання, звичаями, що суперечать санітарним нормам, недоброякісному водопостачанню, неповноцінним харчуванням на фоні низького рівня загальної та санітарної культури та медичного обслуговування населення.

У 2013 році в Україні випадків захворювань на конвенційні інфекції не зареєстровано, але загроза їх виникнення залишається реальною.

 

Теплі погодні умови, значна кількість водойм,  міграція населення та щорічне виділення з об’єктів навколишнього середовища холероподібних вібріонів – сприятливі фактори для розвитку епідемії холери в Херсонський області.

Щорічно з 01 червня по 01 жовтня в Херсонський області настає період, несприятливий по епідемічної ситуації з холери.

Головний позаштатний інфекціоніст
УОЗ Херсонської міської ради  Демедюк О.

 

22.05.2014 р.