Сайт Херсонської міської ради




Зустріч з ветеранами Великої вітчизняної війний в КЗ «Херсонська міська клінічна лікарня»

Увага! Відкрито в новому вікні. PDFДрукуватиЕлектронна адреса

 

4 травня 2011р. в стінах КЗ «Херсонська міська клінічна лікарня» відбулась зустріч адміністрації, профкому та співробітників з ветеранами Великої вітчизняної війни із числа працівників лікарні.

 
 
З вітальним словом виступила в.о. головного лікаря Волошина Євгенія Іванівна, яка привітала всіх присутніх з 66-річницею Перемоги. З великою пошаною до ветеранів був проведений святковий концерт. Все  це спонукало нас згадати про  той великий подвиг, гідний вклад, що внесла чисельна
 армія медичних працівників у роки Великої вітчизняної війни; які прийняли на свої плечі тягар боротьби за спасіння життя поранених і хворих.

Віроломний напад гітлерівської Германії на Радянський Союз, вимушений відступ наших військ в перший період війни поставив медичну службу у надзвичайно тяжкий стан. Вона не мала на той час достатньої кількості польових медичних закладів, транспорту, не мала в своєму складі армійських, флотських і евакуаційних госпіталів. Крім того, вже в перші роки війни в результаті масивних ударів авіації противнику вдалося вивести зі строю багато медичних закладів, знищити запаси медикаментів і спеціального обладнання.

В структурі Головного військово-санітарного управління Червоної Армії був передбачений Інститут головних медичних спеціалістів. В діючій армії були назначені головні спеціалісти фронтів, армійські спеціалісти, провідні спеціалісти польових і фронтових евакуаційних пунктів, хірургічних і терапевтичних польових пересувних госпіталів.

Велике значення для покращення всієї роботи щодо надання першої медичної допомоги пораненим мав введений в дію наказ про порядок нагородження військових санітарів і санітарів-носильників за винесення поранених з поля бою.
До керівництва медичною службою Червоної Армії залучалися військово-медичні керівники, які мали великий досвід роботи на відповідальних військово-лікарських посадах.
Головними спеціалістами в діючій армії були великі вчені країни, багато з яких працювали до війни в системі охорони здоров’я. Це були хірурги, терапевти, нейрохірурги, стоматологи, інфекціоністи, епідеміологи та інші медичні спеціалісти. У їхньому числі було 4 академіка, 22 заслужених діяча науки, 275 професорів, 308 докторів медичних наук, 558 доцентів і 2000 кандидатів наук.
Медики з честю виконали завдання, покладені на них в часи Великої вітчизняної війни. Підсумки їх загальновідомі – 72% поранених і більш ніж 90% хворих солдат і офіцерів були вилікувані і повернуті до строю. За цими цифрами стоять мільйони врятованих життів, мільйони воїнів, яким були повернуті здоров’я та можливість знову взяти в руки зброю, а після війни повернутися до мирної праці.
Від медиків вимагалися знання, досвід, талант, працьовитість, мужність і відповідальність при виконанні обов’язку на любій ділянці, в любих умовах бойової і медичної обстановки.
Основним завданням медичної служби було повернення в стрій радянських воїнів, які вибули тимчасово внаслідок поранення або через хворобу.

В догляді за пораненими у військових госпіталях приймали участь більш як 25 тисяч  санітарних дружинниць і біля 200 тисяч активісток, підготовлених організаціями Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.

Героїчні подвиги медичних сестер, які врятували життя сотням тисячам воїнів, назавжди ввійдуть, як сторінка, в літопис Великої вітчизняної війни.
Медсестрам і санінструкторам, які знаходилися на фронті, не завжди подавали команду «Вперед!». Вони самі, щойно побачивши пораненого, під градом куль і знарядь безстрашно кидалися в пекло бою.
Самовіддана праця «людей в білих халатах» в роки війни була високо оцінена: 116 тисяч медичних працівників нагороджені орденами та медалями, 17 медичних сестер і санітарних дружинниць удостоєні звання Героя Радянського Союзу.
Невід’ємна частина допомоги була надана і медиками нашої лікарні.
У червні 1941 на базі лікарні було сформовано евакогоспіталь № 1779 (у травні 1944 перейменований в евакогоспіталь № 5420), який пройшов довгий бойовий шлях з Херсона до Туапсе (Північнокавказьський фронт).
Всі співробітники лікарні були призвані в армію і працювали на фронтах Ввв. Серед них були лікарі: Бєліч А. А., сім'я Голишева (лікар-хірург і лікар- невропотолог і двоє маленьких дітей), батько і дочка Пономарьови, Лейбзун А. Я. і багато ін. Одним з перших прийшов у воєнкомат головний лікар, учасник І Світовий війни Горбенко Михайло Дмитрович.
З вересня 1941 по березень 1944 лікарня була перейменована в інфекційну, де обслуговувалося цивільне населення. Лікарі обстежували молодь перед відправкою на примусову працю до Німеччини. Багатьом допомагали уникнути відправки (видавали фіктивні довідки, робили молочні уколи, що підвищують температуру, розповідали як викликати висипання і нагноєння шкіри, ховали в лікарні полонених, єврейських дітей).
У ці роки в лікарні працювали лікарі: Непомняща А. Р., Параскеви Ганна та Олена, колишній полонений москвич Алієв, Байер-Бер К. В. і головний лікар Бер-Байєр Я. В. Тут померла, заразившись тифом, медична сестра Людмила Згурська. У роки окупації розстріляна в гетто лікар-окуліст Ревека Яківна Вайтман.
Наша лікарня - єдина в місті, з моменту відкриття до теперішнього часу, не закривала свої двері перед тими, хто потребував допомоги.
45 співробітників лікарні, учасники Ввв, були нагороджені бойовими орденами і медалями.

 
ПАМ'ЯТЬ
І живуть у пам’яті народу
Його вірні дочки і сини,
Ті, що не вернулися з походів
Грізної, великої війни.

Їх життя, їх помисли високі,
Котрим не судилось розцвісти,
Закликають мир ясний і спокій,
Як зіницю ока, берегти.

В. Симоненко